06 серпня 2019 року вступив в дію Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів». Він несе в собі цілий ряд змін та уточнень, які на пряму стосуються якості продуктів і доступності інформації для споживача.
Зокрема, Закон встановлює вимоги щодо застосування маркування «натуральний» щодо харчових продуктів.
Стаття 12. Перелік інгредієнтів
6. Слово натуральний у позначенні ароматизатора в переліку інгредієнтів харчового продукту використовується з урахуванням таких вимог:
1) слово натуральний може використовуватися для позначення ароматизаторів, ароматичний компонент яких містить виключно натуральні ароматичні препарати та/або натуральні ароматичні речовини;
2) слова натуральна(і) ароматична(і) речовина(и) можуть використовуватися для позначення ароматизаторів, ароматичний компонент яких містить виключно натуральну(і) ароматичну(і) речовину(и);
3) слово натуральний може використовуватися разом із зазначенням харчового продукту, категорії харчових продуктів або вихідного матеріалу рослинного або тваринного походження, з яких виділений ароматизатор, лише за умови, що його ароматичний компонент був виділений повністю або не менш як на 95 відсотків у масовому співвідношенні (за масою) із зазначеного вихідного матеріалу. У такому разі ароматизатор позначається словами натуральний ароматизатор (назва харчового(их) продукту(ів), категорії харчового продукту або джерела, з яких виділений цей ароматизатор);
4) слова натуральний ароматизатор (назва харчового(их) продукту(ів), категорії харчового продукту або джерела, з яких виділений цей ароматизатор) разом з іншими натуральними ароматизаторами можуть використовуватися лише за умови, що ароматичний компонент був частково виділений із зазначеного вихідного матеріалу та його аромат легко розпізнати;
5) слова натуральний ароматизатор можуть використовуватися без назви харчового(их) продукту(ів), категорії харчового продукту або джерела, з яких виділений цей ароматизатор, лише за умови, що його ароматичний компонент був виділений з декількох вихідних матеріалів, а посилання на вихідні матеріали не відображає їх аромату або смаку.
Стаття 28. Основні вимоги до інформації про харчові продукти, що надається в добровільному порядку
1. Інформація про харчові продукти, що надається в добровільному порядку:
1) не повинна вводити споживачів в оману;
2) не повинна бути незрозумілою чи заплутаною для споживача;
3) за потреби має базуватися на відповідних наукових даних.
2. Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, може зазначати у маркуванні слово натуральний щодо молочних продуктів та/або їх інгредієнтів, якщо вони відповідають таким критеріям:
1) продукт або інгредієнт не вироблено з сировини штучного походження (яка не є природною сировиною рослинного походження, тваринного походження, водоростей, грибів, мікроорганізмів, мінеральних речовин, вітамінів, які не були ідентифіковані);
2) продукт або інгредієнт не містить інгредієнтів, вироблених із сировини штучного походження;
3) продукт або інгредієнт не містить штучних барвників, штучних ароматизаторів, штучних консервантів, штучних стабілізаторів, штучних харчових добавок, штучних підсолоджувачів;
4) продукт або інгредієнт отримано або вироблено із сировини в результаті фізичних та/або ферментативних, та/або мікробіологічних процесів переробки, у тому числі із застосуванням pH-регулювання біологічним методом;
5) продукт або інгредієнт вироблено без застосування методів генної інженерії.
3. У маркуванні молочних продуктів забороняється використовувати слово натуральний щодо продуктів:
1) з повністю або частково заміненими складовими молока (молочний жир, молочний білок, лактоза);
2) у виробництві яких використовувалися жири та/або білки немолочного походження, а також будь-які стабілізатори та консерванти (для традиційних молочних продуктів).
5. Інформація про харчові продукти, що надається в добровільному порядку, не повинна зазначатися у спосіб, що зменшує площу поверхні, необхідної для надання обов’язкової інформації про харчові продукти.
Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»
Стаття 15-1. Поширення інформації, що вводить в оману
Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору.